Коли працівники щодня використовують власні автомобілі для поїздок до покупців і контрагентів, у роботодавця виникають питання щодо документального оформлення та податкових наслідків надання пального. Матеріал розглядає, як для цілей ПДФО та військового збору оцінюються службовий характер поїздок, встановлені норми витрат, маршрутні листи, первинні документи й заборона особистого використання пального. Окрему увагу приділено можливій кваліфікації вартості пального як додаткового блага, ролі цивільно-правової угоди щодо транспортного засобу, даті виникнення доходу, базі оподаткування та критеріям її визначення. Також розглянуто обов’язки податкового агента щодо нарахування, утримання і сплати ПДФО та військового збору за різних варіантів використання пального.