Ситуація з тимчасовим зберіганням відходів на власній території підприємства потребує чіткого розмежування між зберіганням, розміщенням і захороненням для цілей екологічного податку. У матеріалі розглянуто, чи виникають об’єкт і база оподаткування, якщо відходи різних класів небезпечності перебувають у спеціально облаштованих місцях не довше одного року та далі передаються суб’єктам господарювання у сфері управління відходами.
Окремо висвітлено значення наявності або відсутності дозволу на здійснення операцій із захоронення, а також співвідношення норм Податкового кодексу України і Закону про управління відходами. Додатково порушено наслідки виявлення фактів перебування відходів у спеціально відведених місцях понад один рік у контексті екологічного податку.